300-ліття дерев’яної пам’ятки Мостищини
300-ліття дерев’яної пам’ятки Мостищини
Сьогодні 300-ліття відзначає Церква Вознесіння, що знаходиться на схилі пагорба села Завада, який впритул межує з м. Мостиська зі східної сторони. Це – пам’ятка архітектури місцевого значення, занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Вперше згадується у документі Яна Щесного Гербурта добромильського з Фельштина у 1600 році як мостиська передміська. У 1669 році в селі існувала церква Вознесення Господнього – права підтверджені у 1671 р. королем Михайлом і у 1696 р. Яном Яблоновським, воєводою волинським і старостою мостиським. Існуюча дерев’яна церква збудована у 1722 (1725) році. Над одвірком вхідних дверей прикріплена дошка з давнім вирізьбленим написом: «Создася церковъ сія/ Року Бжго άψκε/ A.D. 1725»
Інформація з Шематизму Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. 2014р.:
«Перша згадка про храм у селі Завада – 1600 рік. 1938 року у селі проживало 368 греко-католиків. До 1946 року — дочірня церква парафії Покрова Пресвятої Богородиці міста Мостиська, єпархія Перемисько-Самбірсько-Сяницька УГКЦ.
З 1946 р. по 1990 р. – Деканат мостиський, єпархія Дрогобицько-Самбірська РПЦ. З 1955 року була зачинена, але громада таємно відправляла богослужіння під час похорону, оскільки церква стоїть на кладовищі, а також проводила необхідні ремонтні роботи. Час виходу з підпілля 1989-1992рр.— архієпархія Львівська УГКЦ. 1993р. – Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ, з 1995р. Деканат мостиський.»
Церква – дерев’яна, тризрубна, одноверха, з широким опасанням на випустах вінців. Центральний зруб квадратний у плані. Верх над навою – пірамідальний, чотирисхилий, вівтар покритий п’ятисхилим дахом, що стоїть на стінах низького другого ярусу. Зруб бабинця перекритий високим, аж під баню, двосхилим дахом з причілком, що конструктивно суцільно пов’язаний з піддашшям трьох зрубів: нави / бабинця / вівтаря. Колись церква була покрита ґонтом, рештки якого ще можна побачити під цим піддашшям Стіни церкви дерев’яні, перший ярус відкритий зруб, решта яруси вертикально шальовані дошками з нащільниками та пофарбовані.
В інтер’єрі зруби обшиті пресованим, зверху помальованим олійною фарбою, картоном. У церкві збереглася основа старого іконостасу з декількома старими іконами на дереві і вівтарі ХVШ-ХІХ ст., які виконані народними майстрами. З північно-західного боку від церкви знаходиться дзвіниця ХVШ ст. з одним дзвоном, обшита дошками, поверх давнього каркасу, яка разом з церквою становить єдиний ансамбль народної дерев’яної архітектури Галицької школи. Церква вистояла у буремні роки двох світових воєн і до сьогодні збережена. У 2015р. стараннями настоятеля о. Богдана, було перекрито новою бляхою головний купол, відновлено хрест, впорядковано територію. Сьогоднішній стан 300-річної пам’ятки, на жаль, є незадовільним і вимагає повного комплексу проєктних та реставраційно-консерваційних робіт.
