Що робити з бездомними собаками?
Що робити з бездомними собаками?
Що робити з бездомними собаками?
Практично у кожному населеному пункті України є безпритульні тварини. Люди по різному ставляться до них: одні намагаються годувати та прилаштувати, інші – обурені гавкітом зграй, а подекуди трапляються і випадки жорстокого поводження та вбивства безпритульних тварин. Ця проблема добре знайома не лише в Україні.
Не стала винятком вона і для нашого міста, всієї територіальної громади.
Останнім часом у міській раді зросла кількість скарг на собачі зграї, які гасають нашими вулицями, їхню безпричинну агресивність та занадто підвищену цікавість до перехожих. Найбільша їх скупченість спостерігається на гаражах між житловими будинками неподалік міського дитячого садка, що ще більше загострює цю проблему, скільки ця місцевість є багатолюдна, бігають діти, ходить учнівська молодь.
Не хотілось би стверджувати, що міська рада поки що безсила самотужки вирішити проблему безпритульних собак, але реальність така, що успішне вирішення такого питання вимагає прийняття неординарних рішень на державному рівні, затрати значних матеріальних коштів, залучення громадськості і волонтерського руху.
У виникненні такого явища як «безпритульні тварини» винні саме ми, люди. Але ж скільки із тих чотирилапих справді безпритульні, а не випущені «добрими господарями» та «нехай побігає», підкинутий приплід на смітник через небажання зробити своєчасну стерилізацію, хтось випустив собаку на вулицю, бо жива іграшка вже набридла або стара, а у когось собака сам відірвався, бо в господаря був на прив’язі.
Є чимало країн, на вулицях яких тварин, залишених без догляду людини, практично не зустріти.
Що ж насправді робити з безпритульними тваринами та як гуманно регулювати їхню чисельність?
Згідно досвіду Голландії, у якій не зустріти безпритульних тварин, найбільш дієвим та гуманним способом зменшення кількості безпритульних тварин є впровадження комплексу таких заходів.
стерилізація (хоча б 70 % собак-самиць);
навчання ( відповідальне ставлення власника до тварини, урегульованість народжування, попередження викидання тварин на вулиці);
реєстрація (ідентифікація даних як тварини, так і її власника1.
У окремих містах України запроваджують стерилізацію та реєстрацію тварин. Однак, щоб такі заходи давали свій результат, їх необхідно запроваджувати комплексно та на загальнодержавному рівні. До прикладу, згідно окремих досліджень, одна непростерилізована самка собаки та її приплід можуть дати життя 67 тис. собак, а кішка та її котенята – 420 тис. котів протягом семи років2. Відтак, стерилізація дасть свій результат, якщо вона буде масовою, а не в поодиноких населених пунктах.
Крім того, у багатьох країнах вживаються інші заходи, які сприяють відповідальному ставленню до тварин та попереджають збільшення кількості безпритульних тварин, до яких належать нижчеперелічені:
ліцензія на розведення тварин:
розводити тварин дозволяється лише при отриманні спеціальної ліцензії. До прикладу, у Великобританії така вимога встановлена до власників тварин, які планують розводити собак для продажу та які отримують від 5 приплодів за рік. Ліцензія видається місцевими радами строком на рік. Крім цього, такі власники зобов’язані надавати доступ до приміщення, де утримуються тварини, ветеринарним інспекторам для перевірки того, чи в належним умовах утримуються тварини, чи отримують вони достатньо їжі та води тощо3.
введення податку за утримання тварин
власники, які утримують тварин, повинні щомісяця сплачувати податки. Кошти, отримані за рахунок сплати податків, спрямовують на утримання притулків, на створення та догляд за місцями для вигулу тварин тощо. Однак наповнення бюджету – не єдина мета податку. Від його сплати звільняють тих, хто взяв тварину з притулку, що в свою чергу призводить до зменшення кількості безпритульних тварин. До прикладу, у Німеччині цей податок сягає від 140 євро в рік, а загальна сума податку, сплачена власниками собак у 2016 році становила понад 11 млн. євро4. Крім того, готовність сплачувати додаткові податки – це також і своєрідна перевірки серйозності та відповідального ставлення власника по відношенню до тварини.
поміщення у притулки та прилаштування безпритульних тварин
виловлених безпритульних тварин поміщають у притулки. У притулках тваринам надають ветеринарну допомогу та шукають їхніх власників. Також, виловлених тварин реєструють та стерилізують. Якщо власників знайти не вдається, тваринам шукають нових. До прикладу, щороку у притулки США поступають приблизно 6,5 млн. котів та собак, 3 млн. з яких вдається знайти нові домівки, а понад 700 тисяч з яких повертають власникам. Крім того, під час прилаштування тварин, притулки переконуються, чи передаються тварини у належні умови та чи є потенційні власники добросовісними. Так, попри те, що понад 300 000 тварин в Німеччині щороку потребують прилаштування, тварину не передадуть у власність не переконавшись в тому, що розміри будинку та саду потенційного власника дозволяють утримувати тварину, а члени сім’ї чи співмешканці доброзичливо ставитимуться до тварини, що тварина буде отримувати належну кількість уваги та не залишатиметься на довго на самоті, а також, що тварина не буде покинута у разі переїзду власника тощо6.
Варто додати, що окремі країни, зокрема і Україна, все ще використовують евтаназію як спосіб регулювання чисельності безпритульних тварин. Водночас, евтаназія є способом припинення страждань тварин, які через певні ушкодження, інфекції, травми, невиліковні хвороби живуть у муках або ж мають дуже малі шанси вижити. Саме тому застосування евтаназії до абсолютно здорової тварини та використання її як методу регулювання чисельності тварин є ні чим іншим як підміною понять.
